Найяскравішим прикладом російської тактики залякування сусідніх країн є переправлення мігрантів через кордон. Росія вже використовувала це проти Норвегії та Фінляндії.
– Зараз на Фінляндію знову чиниться тиск за допомогою мігрантів, які використовуються як зброя, – каже Сінікукка Саарі, директорка з досліджень Фінського інституту закордонних справ (Ulkopoliittinen instituutti).
Спосіб перший: шукачі притулку
Приплив шукачів притулку до Норвегії та Фінляндії з Росії почав зростати з кінця 2015 року.
– Це було досить обмежено, лише кілька місяців, – каже Саарі.
Потім схоже явище спостерігалося на західних кордонах Білорусі.
– Однак Білорусь використовує мігрантів як зброю щодо Польщі та Литви набагато систематичніше протягом багатьох років, – каже Саарі.
Саарі зазначає, що Росія і Білорусь є близькими союзниками, і їхні служби безпеки тісно співпрацюють.
- Принаймні, відбувся обмін ідеями щодо операції. Схоже, що у 2015 році була лише тестова спроба, яка отримала подальший розвиток у Білорусі, – каже Саарі.
Однак поки що немає доказів широкомасштабної діяльності Росії з перенаправлення мігрантів до Фінляндії.
– Ми говоримо про дуже невеликі кількості, тому причин для паніки, безумовно, немає, – каже Саарі.
Спосіб другий: трудові мігранти
Росія має велику кількість трудових мігрантів з Центральної Азії та Кавказу. За необхідності вона може використовувати їх для тиску на сусідні країни.
Наприкінці 2006 року Росія затримала тисячі грузинських трудових мігрантів і депортувала понад 2 300 з них назад до Грузії. Передумовою для цього стала напруженість у відносинах між Росією та Грузією. Перед депортацією Росія також запровадила економічні санкції проти Грузії.
Згідно зі звітом правозахисної організації Human Rights Watch, багато з депортованих проживали в Росії легально.
– Вони могли навіть мати російський паспорт, але їх все одно відправляли назад на колишню батьківщину, – розповідає Саарі.
За версією Росії, це була боротьба зі злочинністю та нелегальною імміграцією. Однак, за даними HRW, Росія цілеспрямовано атакувала саме грузинів.
На думку Саарі, такий же тиск може бути застосований до країн Центральної Азії, оскільки вони також відправили велику кількість трудових мігрантів до Росії.
– Росія дуже винахідлива у своїй здатності використовувати різні засоби чинити тиск, – каже Саарі.
Спосіб третій: шкода довкіллю або фейкова аварія
Росія також може завдати шкоди інфраструктурі сусідньої країни. Саарі нагадує, що саме це було запідозрено, коли газопровід між Фінляндією та Естонією був пошкоджений якорем.
Можуть бути й інші дії. Наприклад, шкода навколишньому середовищу або випадковий розлив нафти з російського танкера в Балтійському морі, замаскований під нещасний випадок.
За словами Саарі, ці гібридні методи характеризуються тим, що важко довести провину. Також може бути неочевидно, чи був злочин навмисним, чи випадковим.
Що б не мали на увазі росіяни, часто йдеться про залякування.
– Однак Росія не обов'язково отримує від цього політичні переваги, навпаки, зараз до таких речей готуються все серйозніше, – каже Саарі.
Цей текст було перекладено та відредаговано з фінськомовних новин.
